Прокидання з Мертвим Півнем Недільного ранку, в другий день «Флюгерів», прокинувся «Мертвий Півень» – ця традиційна акція-насмішка з похмільних і сонних відвідувачів фестивалю. «Півні», зрозуміло, ні критиці, ні аналітиці не підлягають – монстри львівського року щороку незмінно доводять публіку до шалу. Який ще гурт в Україні може похвалитися, що за квитками на їх ранковий концерт черга вишиковується на кількадесят метрів (від дверей Ратуші вона сягала аж до фонтану на Ринку)?
Врешті, хто ще може собі дозволити виступати о десятій ранку?
Виконували, звісно, поперемінно старі хіти (як же без них), пісні зі свого минулорічного альбому (які за цей рік теж встигли вкорінитися в народній пам’яті) та трохи нових пісень зі збірки «РадіоАфродіта» (за словами Барбари, так азивалася партизанська радіостанція УПА), що буде презентована диском на фестивалі «FortMissia». Так прозвучали їх обробки пісень «А ми удвох в одне дівча закохані» (ВІА «Калина») та «Ой, Марічко, чичері» (народна).
 Як не дивно, але в музичному плані група щороку стає цікавішою: і аранжування стають все кращими, і виконання драйвовішим. Якщо минулого року мої знайомі вередували, що «чотири гітари звучать як півтори», то на цей раз придертися не було до чого: кожен інструмент добре прослуховувався і виконував свою цілком необхідну партію. Між піснями зі сцени звучали гострі шпильки на адресу влади, а пісню «Знову, курва, радіо», яка несподівано стала знову актуальною, група виконувала з особливим натиском (принаймні наступні 5 років український рок матиме чудову нагоду згадати про свою суспільно протестну функцію).
 Не обійшлося без викликів на біс – першого разу музиканти зіграли цілий ряд пісень («Азарт» з «Кримінальних сонетів», «Реве та стогне», «Вавилон», «Літо буде», «Старенький Харлєй»), другий – звичне закінчення своїх виступів, хіт всіх часів і народів «Ето».
Здається, наступного року міській раді доведеться розширювати дворик Ратуші, щоби він міг прийняти всіх охочих потрапити на черговий концерт.
|
© 2012 flugery