День другий.Етно

Ця неділя (2 травня) стала просто-таки днем «дружби гуртів» - багато музикантів (чи то пак музик) грали в декількох представлених гуртах підряд (віолончеліст з «Людей добрих» Володимир Бедзвін, а також Любко Іщук і Оленка Єременко з «Бурдону» грали потім у «Татош Банді», двоє останніх грали ще й в «ČAČI VORBA»). Їх продуктивність не може не вражати: відігравши концертні програми, вони ще й продовжили незапланованим сейшном. Між виступами ведучій Марті Більській допомагав куратор етно-клубу Остап Костюк, який докладніше розповідав про гурти (він і сам грав у «Татош Банді» та капелі «Бай», тож був в темі, як ніхто інший). Та й після виступу гурти самі представляли наступний колектив, рекомендуючи його, мовляв, ось після нас будуть грати ще кращі – це надало вечорові особливої душевності якогось такого родинного характеру. Але про все по черзі.

Першими виступили «Люди добрі» - секстет у складі цимбал, двох скрипок, віолончелі, ударних і  тромбона;  вокальні партії виконує цимбаліст, Юрко Рафалюк. Діяльність цього гурту присвячена виключно українській музиці з різних регіонів. «Люди добрі» розпочинали як вуличні музиканти, і завели за цей час таку кількість знайомих, що ті склали добрячу частину публіки. Це вони підірвали людей до безконечних танців того дня. На останній пісні цимбаліст покинув свій інструмент і стрибнув зі сцени витанцьовувати разом з народом.  
Продовжив народну тематику фольк-бенд «Бурдон». Бурдонівці дивували публіку незвичним інструментарієм: близькосхідною дарбукою (ручний барабанчик), шведською морахарпою (щось середнє між скрипкою і лірою), австралійським діджеріду (довга дерев’яна трубка), тромбковою скрипкою (скрипка, в якої за резонатор замість деки служить мідний розтруб). На таких екзотичних інструментах група розширила географію представленої музики до східної й південної Європи: виконувалися пісні й сербські, й словенські, й навіть угорські, з текстами відповідною мовою.

Еклектику «Бурдонів» змінила капела «Бай» - справжня знахідка для фанатів рафінованої автентики. Якщо музиканти інших гуртів представляють собою достатньо строкатий народ, який самостійно відкрив для себе й почав виконувати етно, то «Бай» - це спадкові, просто-таки династійні музиканти, нащадки весільних музик, представники живої музичної традиції, що передається зі століття в століття. Цимбаліст Володимир Генсецький  двічі дивував публіку просто-таки фантастичними соло; він же використовував нетипову техніку гри , приглушуючи струни рукою, досягаючи таким чином несподіваного для цимбал різкого стакато.

Перепочинок після диких танців з попередніми гуртами для народу настав, коли на сцену вийшли «Татош банда». Вони найбільше відрізнялися саундом від усіх інших: їх музика замислена, медитативна і глибока. Головним чином такий настрій створювали дві дримби – як з’ясувалося, пара цих інструментів може забезпечити просто фантастичні мікротембральні переливи. Під їх музику найкраще би було лягти й споглядати зоряне небо, але народу в дворик Ратуші набилося стільки, що доводилося медитувати, стоячи на одній нозі. І тільки останньою піснею група заставила всю цю людську масу повернутися з астралу й знову підкидати сої втомлені тіла в повітря.

Вечір закінчився саундом a-la Бреговіч&Кустуріца, який забезпечив польсько-український гурт «ČAČI VORBA». Самі вони називають свою музику «карпатсько-гуцульським циган-етно-ф’южном», і ці слова якнайточніше описують те, що лунало зі сцени. Двоє учасників групи грають також в «Оркестрі святого Миколая» - найпотужнішій польській етно-групі, визнаній любителями цього напрямку по всьому світі.
Офіційна частина концерту закінчилася десь об одинадцятій, але музики, зійшовши зі сцени, ніяк не могли вгамуватися: один витяг дримбу й почав собі щось награвати, до нього підійшов інший зі скрипкою, там підтяглися ще кілька, завелися – і давай з піснями й танцями гуляти поміж столиків, виспівуючи коломийки. Так що afterparty противало ще кілька годин: коли закрили Ратушу, продовжили просто на Ринку, а коли й звідти галасливу компанію вигнала міліція – пішли сейшенити до когось на квартиру.