День третій. Блюзово-джазовий

Першими виступила група «Gojo Orchestra», що утворили свою назву від циганського слова, що значить «чужий», «не циган» (в інших транслітерація – gadje, gadze) – гітара, контрабас, клавішні та ударні. Вони відіграли приджазовані обробки кабаретних мелодій. Після них сцену зайняли «Подорож по вертикалі», квартет у складі піаністки (вона ж і на вокалі), гітари, басу і ударних. Таким більше роковим складом вони відіграли низку приємних поп-джазових пісень, поступившись місцем «Blues Market» (гітара-бас-ударні-кавіші), які завершили цю частину концерту добірими (ритм-енд)блюзами в класичному стилі (ну дійсно, чого ви ще хотіли від групи з такою назвою): на новизну ніхто й не претендував, зате з яким драйвом виконано! На інструментальній композиції природа заблюзувала разом з публікою, правда, у свій спосіб – громом і дощем. Тепер про них будуть розказувати не інакше, як про шаманів, що викликали першу справжню травневу грозу. Музиканти дограли пісню до кінця і втекли зі сцени (апаратуту тимчасово відключили, щоби не замкнула де), але народу музика вже була не потрібна – справжні крези поскидали хто що міг і кинулися співати й танцювати під дощем , решта (в т.ч. і я з ноутбуком) кинулися під накриття. На щастя грози довго не тривають, тож після півгодинної перерви для профілактичної просушки концерт продовжився з того місця, де перервався, і «Blues Market» виконали ще кілька пісень.

У другому відділенні свіже післягрозове повітря першими струсонули . Минулого року вони дебютували на «Флюгерах» цілком притомним виступом, і цьогоріч їм негоже було не відзвітуватися за рік «творчого періоду» ще одним концертом. Що ж,  за рік музика цього інструментального ансамблю (гітара-бас-ударні-сакс) стала сміливішою і розкутішою в своєму польоті, виконавська техніка зросла так само, як і цікавість композицій – вони досі не хапають зірок з неба, але демонструють ретельне засвоєння премудростей джазової науки.

Виступ польсько-російського колективу «The NewTrio» можна вважати майстер-класом для всіх місцевих – якщо «Free Breath» звучали в стилі «дивіться, а ми ще й так вміємо», то ці – «а ще джаз буває отакий». Тріо виступає у складі хаммондівська клавіша, ударні та скрипка. Ну, інструментарієм нас після вчорашнього не здивуєш, а ось музика їх не могла не захопити. Це один з найкращих колективів, які мені взагалі траплялося чути на дзигівських фестивалях. Технічні, але без зайвих нот. Пристрасні, але не пафосні. Яскраві, але без блискіток. Вражаючий баланс між інструментами: мені вони перші продемонстрували, як скрипка може грати роль акомпанементу під час соло клавішних. І попри весь шал і запал «The NewTrio» виважені в кожному звуці, як докторська дисертація. Це минаючи звучання самих інструментів – скрипка такого м’якого і глибокого, радше віолончельного тембру мені й у записі попадалася не часто, а наживо – взагалі вперше.

Закривали концерт «SchockolaD», які вже стали не просто улюбленцями публіки, але й одною з невід’ємних частин «Флюгерів». Вони відзначилися розлогими композиціями (настільки, що у виступ їх вмістилися тільки дві: народну лемківську «Дунай» і «Слава на високості» на текст Антонича, довжелезну  три частинну сюїту з імровізаціями, яка в загальному звучала хвилин сорок). Новий склад «шоколадів» відрізняється  дуже ретельним і ніжним звуком (особливо гарними були партії саксофона, коли він не вів соло, легкими нотками вписуючись поміж інших інструментів і збагачуючи загальне звучання так майстерно, що не завжди було одразу зрозуміло, що за інструмент грає, - це тим більше несподівано, що саксофоніст Михайло Балог у складі групи тільки трохи більше місяця). На біс виконали «Вербовую дощечку», і заграли би ще щось, але час не дозволив. Довелося прощатися з публікою і дозволити їй відпочити перед останнім, завершальним днем «Флюгерів» - десятиріччям «Dzyga Jazz Quartet»