|
|
|
День четвертий. ПатріархиОстанній день «Флюгерів» пом’якшив для меломанів перехід від фестивальних гулянь назад до сірих буднів. Цього дня виступала тільки одна група, і то не в Ратуші, а у Філармонії.
 Робити його деінде просто не годилося: своє десятиріччя святкував «Dzyga Jazz Quartet», в складі якого найолдовіші представники львівського джазу: Володимир Кіт, Валерій Учанін і Аркадій Орєхов, які розвивали на галицьких теренах цю музику з 60-х років, а також ударник Андрій Надольський, який свого часу грав з культовими «Звуками Му». В програмі крім власних творів панове виконували композиції Марка Токаря, Боббі Хатчерсона, Валерія Половини (з яким виконали його композицію «The gate of Belief») і Дейва Грузіна.
 Як відомо, в складі групи немає басового інструменту, і упродовж всієї своєї діяльності вона демонструє, що його роль цілком може виконувати синтезатор. На цьому концерті клавішник Аркадій Орєхов остаточно переконав усіх в тому, це достойна заміна: в першій же композиції авторства Марка Токаря він, грамотно використовують ручку pitch’а на своєму синтезаторі настільки переконливо зімітував контрабас, що якби я не бачив концерту вживу, ніколи би не повірив, що цей звук синтезований. Орєхов взагалі володіє фантастичною здатністю грати сам із собою поліритмічний дует клавіші з контрабасом – і це на одномануальному синтезаторі. А ось коли він грався з pitch’ем у середньому регістрі, його партії набували характерної для Сходу мікротонової альтерації.
Цікавим було взаємовідношення духових: труби і саксофона. Зазвичай коли в групі присутня така пара інструментів, різка труба протиставляється м’якому саксофону. Не в цьому випадку: тут польоти ніжної, неземної труба Володимира Кота контрастували з грубуватим, приземленим саксофоном Валерія Учаніна. Однак коли ці інструменти вступали удвох, то трималися один за одного ритмічним малюнком й відстанню: побільше на одному інтервалі, тільки зрідка віддаляючись чи зближуючись, і в поодиноких випадках хаотично розбігаючись в різні сторони, як діти в грі, щоби за хвильку знову взятися за руки.
 Музика групи вимагає уважного слухання - це факт, і Філармонія була найкращим місцем для цього, даючи можливість розчути всі тонкощі непростого звучання джазменів. Але не бракувало їм і "стадіонного" концертного драйву, який забезпечив своїми партіями ударник Андрій Надольський. Він перфектно витримував і роль супроводу, збагачуючи й так непросту ритмічну структуру музики, а коли вже виходив на соло, то уповні давав відчути своє рокове минуле.
Ось так символічно «Флюгери Львова 2010» закінчились тим, з чого у Львові починався джаз. І, мабуть, колись на «Флюгерах 2050» на сцену можна буде викликати відвідувачів цьогорічного фестивалю, які будуть казати «… за тих тяжких часів, ще до створення ІІІ Української Імперії, тішився на «Прокиданні з Півнями», давав дрига під етно, а джаз – що за джаз тогди грали…». А поки просто радіймо з того, що до наступних «Флюгерів» залишився тільки рік, любімо всіх, хто кожного разу відривається з нами у дворику ратуші, ну і «поважаймо себе – слухаймо якісну музику».
|
Поділись новиною в :Дякуємо!
|
|
© 2012 flugery