|
There are no translations available
Флюгери Львова. День третій і останній. Вечір. Недільний вечір був присвячений гуртам, які мають безпосереднє відношення до “ДжазКлубу.Львів”.
Інтригою всього фестивалю було хто серед молодих львівських гуртів отримає підтримку для видання альбому до наступних «Флюгерів». Для тих, хто не був нагадаю. Мистецьке об’єднання «Дзиґа» на цих «Флюгерах Львова» розпочало проект підтримки молодих джазових виконавців Львова. Під час фестивалю Дзиґа визначає гурт, який продемонструє новий підхід до музики та має потенціал. Музикантам пропонується створити нову програму для виступу на фестивалі «Jazz Bez». Після вдалого концерту, гурту надається стипендія на запис альбому. Новий диск презентується на наступних «Флюгерах».
«Флюгери-2009» презентували сигнл етно-джазового гурту «ShockolaD», який було обрано переможцями минулого року. А вже до кінця травня у світ вийде тираж їхнього нового альбому «ПОКОСИ».
Концерт розпочали дебютанти фестивалю – гурт „Free breath”, грали прифанкований джаз-рок. Їх концерти варто, скоріше, трактувати як виступи випускників школи (якою для них виступив Джазклуб). Група, звісно „ще маленька”, але грає вже цілком добре, хлопці не лажають, навіть намагаються експериментувати.
«Ad Libitum» зуміли заграти майстерно і водночас легко. Незважаючи на те, що гурт теж був дебютантом «Флюгерів», музиканти, які в нього входять мають багатий досвід джазування у різних колективах. Джаз-рокові композиції «Ad Libitum»завдяки своїй плавності і мелодійності можуть стати містком по котрому маси потенційних адептів йтимуть до джазу. Мої враження підтвердились коли гурт «на біс» виконав джазовий кавер на пісню ОЕ «911».
„Max Kerner group” потішили публіку контемпорарі-джазом, холодним, виваженим, продуманим, але технічним. В їх музиці відчувається постійне загравання із суміжними жанрами, зокрема фанком і блюзом. Це достойна музика для фону – вона добре би годилася для тематичного радіо – але зливи емоцій вона не викликає. Одним словом, контемпорарі...
А ось “Dzyga Jazz Quartet” заслуговують на детальніший розгляд: їх музика поставила переді мною чи не найбільше питань. Побудована великою мірою на дисонансах, вона вселила в розімлілих слухачів тривогу й неспокій. Після передбачуваної музики Кернера „дзигівці” всмак познущалися з уважних слухачів, раз-по-раз, кожним квадратом руйнуючи очікування й розбиваючи надії. Іноді музиканти, здається, покидають своє підступне ремесло і переключаються на „передбачуваний режим”, коли слухач може наперед вгадати кожну ноту – але тільки для того, щоб через кілька тактів знову збити його з пантелику. Рвані клавішні партії й жорстоке соло на трубі змінюються м’яким і погожим звучанням, – Володимир Кіт виправдовує своє прізвище, він робить справді котячий джаз, пухнастий і хижий водночас. Музика цього квартету може мати принаймні декілька прочитань, що вже само по собі є ознакою доброго тексту. Незрозумілим, однак, залишається питання співвідношення їхніх партій труби й саксофону. Коли музиканти, демонструючи свою майстерність, грали в унісон (духовики знають, як це складно – а ні разу ж не сфальшивили!) , питань не виникало, але в почергових партіях мені так і не вдалося зрозуміти, чи то духові протиставляються однин одному, чи то намагаються доповнювати. Друге питання, яке породжувала їх музика, стосується емоцій. Якщо з інтелектом в музиці квартету точно все в порядку (навіть „більше, ніж”), то емоції або надто невиразно пророблені, або взагалі імітовані. Але ми знаємо, що кількість питань, які провокує твір, визначає його вартість. “Dzyga Jazz Quartet” були найкращими.
І, нарешті, хедлайнери всія фестивалю «ShockolaD», група – відкриття JazzBez’у, презентували на „Флюгерах” сингл до нового альбому, і, відповідно, виконували нову програму. Як і раніше, їх музика тримається на двох стовпах – легковажному вокалі Дани Вінницької й драматичній клавіші Насті Литвинюк. Музика „Шоколаду” – це електрична дуга, що виникає між цими двома полюсами. Хоча й про жодний інструмент в групі язик не повернеться сказати, що в нього другорядна роль – басу, наприклад, відведено було немало часу на соло. Інша річ, що «ShockolaD» – це взагалі не етно-джаз, як видається на перший погляд. Фолкові мотиви для них – матеріал, джазовий саунд – форма, але за цим криється щось більше. Щось академічне. Щось справжнє, що народжується на межі й не визнає жодних обмежень. Пісня „Рим” (її можна визначити тільки як арт-рок, у ній ані ноти фолку, та й джазу теж небагато) з нового альбому доводить, що вони вже готові до серйозної музики. Після „Риму” реґґі-обробка „Несе Галя воду” звучала просто за насмішку над самими собою, настільки разочим був контраст.
«ShockolaD», однозначно, найперспективніша молода група. Вони ще самі не усвідомлюють своєї потуги, і зараз якраз стоять на роздоріжжі. Другий альбом схожий звучанням на попередній. Якщо таким же буде третій – група пропаде й повторить сумну долю яких-небудь „Fleur”, які, знайшовши свій саунд, перестали розвиватися. Якщо третій альбом «ShockolaD» буде звучати по-іншому, якщо в ньому буде рух далі, навіть якщо він буде провальним сам по собі, це буде ознакою того, що в Україні стало на одну групу справжніх музикантів, а не просто лабухів, більше. Не знаю, як ви, а я чекаю з хвилюванням.
Після виступу «ShockolaD» не квапились сходити зі сцени. Як вони вручили нагороду щойно обраним переможцям «Флюгерів» – гурту «Ad Libitum». Тепер «Ad Libitum» мусять перейматись, як до «ДжазБезу» створити нову програму, шукати студію запису та міркувати над дизайном нового диску.
Власне це дійство і переросло у джем-сейшен. На сцену вийшов розсвяткований 20-літтям Місько Барбара щоб разом з Даною ушкварити кілька пісень та запрезентувати радісній публіці вишуканих коломийок. А далі переповнена музикантами сцена сейшену,довгі викликання на біс, розтікання натовпу нічними вулицями. А далі – наступні «Флюгери Львова». |
© 2012 jazzclub